ВИЯВЛЕННЯ ФАКТІВ СХИЛЕННЯ ОСОБИ ДО ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН АБО ЇХ АНАЛОГІВ: ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ АСПЕКТИ

Сафронов Сергей Олегович

Дата публикации: 02.08.2014

Опубликовано пользователем: Сафронов Сергей Олегович

Рубрика ГРНТИ: 10.00.00 Государство и право. Юридические науки

УДК: 343.123.11

Ключевые слова:

Библиографическая ссылка:
Сафронов С.О. Виявлення фактів схилення особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів: оперативно-розшукові аспекти // Портал научно-практических публикаций [Электронный ресурс]. URL: http://portalnp.ru/2014/08/2176 (дата обращения: 07.06.2017)

Сафронов С. О.

                                                                          канд. юрид. наук, доцент,

                                                                       професор кафедри ОРД

                                                                               Харківського національного

                                                                                    університету внутрішніх справ

 

ВИЯВЛЕННЯ ФАКТІВ СХИЛЯННЯ ОСОБИ ДО ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН АБО ЇХ АНАЛОГІВ: ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ АСПЕКТИ

 

***

У статті викладаються методологічні засади щодо виявлення латентних фактів схиляння особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, констатуються джерела інформації про вчинення цього злочину та визначаються оперативні орієнтири для проведення розшукової роботи, наводиться класифікація суб’єктів злочину та ознаки, які дозволять їх розпізнати під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

 

***

В статье излагаются методологические основы выявления латентных фактов склонения лица к употреблению наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов, называются источники информации о совершении этого преступления и определяются оперативные ориентиры розыскной роботы, дается классификация субъектов преступления, указываются признаки, которые позволят их распознать во время проведения оперативно-розыскной деятельности.

 

***

In the article presents the methodological foundations of identifying latent facts person to decline the use of narcotic drugs, psychotropic substances or their analogues are known as sources of information about the crime and defined operational guidelines investigative robots.

 

Розуміючи негативний вплив наркотиків на здоров’я людини, світова спільнота прийняла дев’ять міжнародних актів, які обмежують обіг наркотиків. До речі, перша міжнародна конвенція з приводу боротьби з незаконним обігом наркотиків була прийнята в Гаазі ще у 1912 році. В 1961 році була прийнята «Єдина конвенція про наркотичні засоби», а в 1971 році «Конвенція про психотропні речовини». В 1988 році ООН прийняла «Конвенцію про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин» [1]. Сучасні європейські інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, визначають необхідність орієнтації всіх сфер нашого життя на досягнення рівня світових стандартів. Зокрема, це стосується і діяльності правоохоронних органів, з визначенням пріоритетів їхньої роботи.

Боротьба з наркоманією обумовлена й суто національними інтересами. Вживання наркотичних та психотропних речовин населенням, а особливо молоддю, має прямий причинно-наслідковий зв’язок з показниками здоров’я нації. Науково доведено, що вживання наркотиків та психотропних речовин призводить до різних захворювань як психічного, так і соматичного характеру. Відповідно це відіб’ється на наступному поколінні, але вже в прогресуючих пропорціях. Ось чому наркотики можливо вважати зброю масового ураження, міною сповільненої дії, яку можуть використовувати ворожі елементи держави.

На початку ХХІ сторіччя в Україні відбулися кардинальні зміни у галузі регулювання процесуальної діяльності оперативних підрозділів. Так, у 2012 році набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України разом з яким були введені певні новели в Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність». Наприклад, Законом був усунутий обов’язок оперативних підрозділів розкривати злочини. Проте, суб’єктів ОРД було наділено обов’язком виявляти злочини (див. п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»), що стало повністю співпадати з одним із завдань оперативно-розшукової діяльності – пошук фактичних даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом (див. ст. 1 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Ці правові нововведення суттєво змінили стратегічні напрямки ОРД оскільки одним з критеріїв в оцінці роботи оперативних підрозділів стало – число злочинів, які були виявлені до моменту початку кримінального провадження, тобто до моменту отримання заяви або повідомлення про вчинення злочину. Таким чином ОРД набула своєї первинної функції – отримання розвідувальних даних про злочини та злочинців, а одним з ключових напрямків ОРД стало – виявлення злочинів. Безумовно, з суто прикладної точки зору це вимагає появи якісно нових теоретичних розробок, які будуть підвищувати ефективність цього виду діяльності. До речі виявлення злочинів можливо розглядати й як одну з форм ОРД, яка здійснюється переважно у межах заходів оперативного (ініціативного) пошуку, завдяки застосуванню агентурного методу.

Проблематикою щодо встановлення фактів, які являють оперативний інтерес у сфері протиправного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів раніше займались: І. І. Башта [2], О. М. Джужа [3], О. В. Кириченко [4], Г. М. Курілов [5], А. В. Науменко [6], О. В. Сачко [7]. Однак, у роботах вказаних авторів не розглядались питання специфіки організації оперативно-розшукової діяльності у напрямку виявлення фактів схилення до вживання наркотичних засобів та встановлення осіб, які причетні до цього. Саме це обумовило потребу у здійсненні певного дослідження та визначило мету цієї статті – розробити загальні методологічні засади щодо виявлення оперативними підрозділами ОВС злочинів, передбачених статтею 315 КК України.

Загальнотеоретичною основою дослідження стали роботи Л. І. Аркуша [8], С. С. Босхолова [9], О. О. Ковалкіна [10], П. О. Макарова [11], Г. П. Цимбал [12]. Емпіричною базою цієї статті стали матеріали опитування 50 осіб, які обіймають посади оперуповноважених у підрозділах карного розшуку та БНОН.

Майже у всіх тлумачних словниках слово «виявляти» за смислом означає: «що-небудь знаходити», «показувати», «робити явним», «помітним», «відомим» [13, 14]. Аналіз зазначених вище авторських праць дозволяє прийти до висновку, що суттєвою ознакою у розумінні словосполучення «виявлення злочинів» є неочевидність злочинів, їх латентність, прихованість ознак злочину. Саме такі логічні риси автори закладали у зміст поняття «виявлення злочинів».

Враховуючі правові норми чинного законодавства, етимологічні та семантичні характеристики слова «виявлення» і, опираючись на теоретичні напрацювання попередників пропонується наступна дефініція виявлення злочинів в контексті роботи оперативних підрозділів ОВС України.

Виявлення злочинів – окремий напрямок ОРД, який полягає в отриманні інформації про латентні злочини та здійсненні її перевірки, встановленні юридичних ознак цих злочинів та осіб, які причетні до їх вчинення з метою подальшої реалізації правової процедури кримінального провадження і притягнення винних до відповідальності.

Одним із загальних методів виявлення фактів схиляння особи до вживання наркотиків або прекурсорів є визначення імовірних джерел інформації та спрямування стосовно них оперативно-розшукової діяльності. З цього приводу слід зазначити, що об’єктами оперативної уваги повинні бути:

-         певні особи;

-         документи, у яких може міститися відповідна інформація;

-          Інтернет;

-         цифрові записи відеоспостереження у місцях загального доступу, зокрема у розважальних закладах (клубах, ресторанах, барах та дискотеках), закладах дозвілля та відпочинку (холи саун, вестибюлі бань, зали очікування в салонах масажу), паркових зонах, тощо;

-         фактичні події, які гіпотетично можуть мати каузальний зв’язок зі злочином, передбаченим ст. 315 КК України.

До числа фізичних осіб, які можуть стати джерелом отримання оперативної інформації відносяться:

І. Особи, які імовірніше за все самі були об’єктом злочинних зазіхань або знають про факт схиляння до вживання наркотиків інших осіб. Наприклад:

1) особи, які потрапили в оточення наркоманів або постійно перебувають в такому оточенні;

2) особи, які відносно недавно почали вживати або періодично вживають наркотики, психотропні речовини або їх аналоги, а також їх батьки, подружжя, друзі, товариші по роботі, однокласники та однокурсники;

3) особи, які самостійно звернулися за медичною допомогою до наркологів або уперше потрапили у лікарню у зв’язку з отруєнням лікарськими засобами, одурманюючими речовинами або через неадекватну поведінку були доставлені до психіатричної лікарні службою медичної швидкої допомоги;

4) особи, які тривалий час перебувають у глибокому депресивному стані, проявляють схильність до суїциду, неодноразово вчиняли спробу самогубства;

5) особи підліткового віку (11 – 15 років), отроцтва ( 15 – 18 років), юнацького віку (18 – 23 роки) та молоді люди (23 – 30 років);

6) персонал та завсідники розважальних закладів (ресторанів, барів, клубів, дискотек, салонів, саун тощо);

7) лікарі, у яких найчастіше пацієнти вживають наркотики: нарколог, токсиколог, психіатр, онколог, фтизіатр, гастроентеролог, імунолог.

ІІ. Особи, які безпосередньо схиляють інших до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. У групу таких осіб входять:

1) особи, які безкорисно, через різни чинники та мотивації (бажання полегшити страждання хворого, помста, бажання оточити себе однодумцями, створити своє коло спілкування, привернути статеве увагу тощо) схиляють інших до вживання наркотиків або прекурсорів;

2) особи, які з корисних, майнових спонукань схиляють окрему людину до вживання наркотиків. Такі випадки трапляються через бажання усунути конкурента, спадкоємця, або навпаки для отримання спадщини; з метою позбавлення особи дієздатності та права розпоряджатися майном; для розлучення подружжя і поділу майна; для змушення продати задешево нерухомість тощо;

3) нарко-інспіратори – особи, які займаються схиленням до вживання наркотичних засобів як промислом. Вони навмисно підшукують  індивідуумів, котрі за своїм психотипом, психічним або емоційним станом виявляють вольову слабкість, нестійкість життєвих установок або відчувають емоційну виснаженість і психологічно впливають на цих осіб з метою зародження у них бажання вжити наркотик або психотропну речовину чи їх аналог.

Інспіратори є однією з ланок у механізмі збуту наркотиків. Завдяки їм наркобізнес зайняв не останнє місце серед здобутків злочинного капіталу. Дослідження підтверджують, що діяльність організованих злочинних груп у сфері розповсюдження наркотиків має великий показник соціальної адаптації. Пов’язано це з тим, що злочинні групи наркобізнесу якоюсь мірою задовольняють деякі інтереси малих соціальних груп населення. Вони використовують механізми взаємокорисних зв’язків, приваблюючи до себе правослухняних громадян, знаходячи у них підтримку і виправдання. У розумінні жертв наркоманії нарко-інспіратори часто виглядають як рятувальники, які намагалися лише допомогти їм у складній життєвій ситуації. Ось чому наркомани з невеликим «стажем» (до 3 – 6 місяців вживання наркотиків) неохоче розповідають про осіб, які вперше спонукали їх до вживання заборонених речовин.

До числа типових видів нарко-інспіраторів можливо віднести:

а) осіб, які самі вживають наркотики, психотропні речовини або їх аналоги;

б) осіб, які безпосередньо займаються збутом наркотиків, психотропних речовин або їх аналогів;

в) осіб, які лише схиляють інших до вжиття наркотиків або психотропних речовин, при цьому самі їх не вживають та не збувають, тільки підказують де їх можливо взяти.

Стосовно осіб, які схиляють інших до вживання наркотиків необхідно організовувати роботу у межах заходів оперативного пошуку у поєднанні загальнонаукових методів – спостереження та розпізнавання.

Попереднє оперативне розпізнання нарко-інспіраторів можливо здійснювати за такими ознаками.

І. На початковому етапі спілкування (перша зустріч):

1)    демонстрація нарко-інспіраторами комунікабельності, доброзичливості, особистої успішності та самодостатності;

2)    вираження стосовно співрозмовника ознак альтруїзму, респекту, симпатії, лібідо;

3)    всебічна підтримка актуальної (цікавої) для співрозмовника теми;

4)    згода з висловлюваннями та висновками співрозмовника, їх вихвалення;

5)    прояв уваги та турботи до особистих проблем співрозмовника, висловлювання співчуття та надання порад щодо їх вирішення;

6)    з’ясування питань, які стосуються особистих даних співрозмовника: професія, місце мешкання, роботи або навчання, наявність або відсутність батьків та характер їхньої діяльності, сімейний стан, коло впливових друзів або родичів, стан матеріальної забезпеченості, тощо;

7)    пропозиції щодо надання співрозмовнику допомоги;

8)    прояв бажання підтримувати стосунки у подальшому (пропозиції зустрітися ще раз, надання номера телефону, адреси електронної пошти або логіна у засобах інтернет-спілкування тощо).

ІІ. При подальшому налагодженні стосунків та встановленні особистих відносин нарко-інспіратори діють таким чином:

1)    нав’язують своє спілкування та ініціюють зустрічі;

2)    систематично нагадують особі про актуальні для неї проблеми та загострюють на них увагу;

3)    додатково акцентують увагу на другорядних проблемах, зокрема на тих, які лише гіпотетично можуть бути у майбутньому або на суб’єктивних проблемах, які засновані на примхах людини, на тому, що їй щось неподобається;

4)    висловлюють думки про безвихідь і тотальну неспроможність людства, про марність турбот про себе та інших, обґрунтовуючи це тим, що все вирішено наперед долею, вищими силами;

5)    насміхаються над усталеними соціальними цінностями, над моральними принципами та віруваннями людини;

6)    з профанацією культивують ідею про те, що сенс життя полягає тільки в отриманні задоволення і радості;

7)    часто пропонують відвідати розважальні і питні заклади, відзначити свята і дні народження;

8)    вводять в коло спілкування осіб, які вживають наркотики з демонстрацією особистого захвату від їх ейфорійного настрою, який є властивим на первинному етапі дії цих речовин;

9)    пригощають енергетичними напоями, інколи приховано додають легальні психоактивні речовини в традиційні напої або в їжу, вміщають спайс в тютюнові вироби або у кальяни;

10)   розповідають або надають літературу чи відеофільми у яких йде мова про великих політиків, поетів та письменників, художників, музикантів, акторів які вживали наркотики;

11)   часто скаржаться на нудьгу, оперують нібито фізіологічною потребою людини в отриманні нових відчуттів, в необхідності розширення знань та свідомості;

12)   пропонують придбати та вжити наркотик або психотропні речовини чи їх аналоги.

Безумовно, вказані вище ознаки не свідчать про те, що особа неодмінно є нарко-інспіратором або намагається когось схилити до вживання наркотиків. Але, працівникам оперативних підрозділів слід враховувати, що для цього типажу людей така поведінка була властивою при спілкуванні з особами, які потім були схилені ними ж до вживання наркотиків. Тому, при здійсненні заходів оперативного пошуку варто звертати увагу саме на такі елементи діяльності людини.

Вивчення і аналіз документів – метод, який також дає можливість виявити злочини, передбачені ст. 315 КК України. Найбільш поширеними документами в яких може міститись інформація про факт схилення особи до вживання наркотиків є:

1)    матеріали кримінального провадження, які були заведені за фактом вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 306 – 313, 316, 317, 318, 319, 321, 322, 323, 324 КК України. Практика свідчить, що слідчі, при розслідуванні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів часто не приділяють уваги з’ясуванню питань щодо встановлення серед осіб, які визнані експертизою наркоманами тих суб’єктів, котрі схилили їх до вживання наркотиків. Таки помилки переважно стосуються кримінальних проваджень щодо повнолітніх наркоманів, або наркоманів з великим «стажем». Відносно неповнолітніх наркоманів слідством з’ясовуються ці питання, але дуже поверхнево, з формальним підходом до встановлення особистості інспіратора, а особливо у випадках коли після факту схиляння до вживання наркотиків минув рік і більше. З цього приводу, перш за все, оперативним шляхом слід з’ясовувати коло осіб, з якими наркоман спілкувався та продовжує спілкуватися. Стосовно цих осіб оперативним підрозділам доцільно здійснювати відповідні заходи оперативного (ініціативного) пошуку та агентурної роботи;

2)    документи медичних закладів (картка хворого, журнал осіб, які відвідують хворих або передають продуктові передачі, картка виклику швидкої допомоги тощо) в які потрапили особи, котрі вживають наркотики, одурманюючи речовини, особи, які намагалися вчинити самогубство або потрапили у лікарню через отруєння (передозування) наркотичними засобами, лікарськими препаратами, одурманюючими або галюциногенними речовинами. В анамнезах може міститися інформація про деякі обставини вживання шкідливих речовин, терміни та місце їх вживання, зокрема й стисла інформація про осіб, які запропонували або з якими вживались названі речовини. У картках виклику швидкої допомоги міститься інформація про час виклику та прибуття швидкої допомоги, місце у якому знаходився пацієнт, стисла інформація про те що трапилось, скарги пацієнта та симптоми психічних та соматичних порушень. У журналах відвідувачів може міститися інформація про імовірних осіб, які якимось чином можуть бути причетні до схилення особи вжити наркотик, прекурсор або їх аналог, або бути обізнаними про події цього злочину;

3)    матеріали судово-медичної експертизи можуть містити фрагменти розповіді особи, яка обстежується, про історію початку вживання нею наркотиків, психотропних речовин або їх аналогів. У змісті розповіді може міститися інформація про сам факт схилення до вживання наркотиків, а також інформація про осіб, які вчинили цей злочин і місце їх знаходження;

4)    матеріали судового процесу з приводу розірвання шлюбу або позбавлення батьківських прав через визнання одного з подружжя наркоманом. У поясненнях сторін можуть міститися інформаційні орієнтири стосовно суб’єктів злочину, передбаченого ст. 315 КК України, а також відомості про факти схилення особи до вживання наркотичних засобів, зокрема у межах сім’ї, стосовно членів однієї родини;

5)    статистичні данні закладів охорони здоров’я з показниками числа осіб, які були визнані наркоманами та поставлені на облік. При вивчені та аналізі цих документів увагу слід приділяти арифметичному збільшенню числа осіб, які вперше взяти на облік наркологічного диспансеру, осіб, які вперше знаходились на стаціонарному лікуванні з приводу вживання (або отруєння) наркотиків, прекурсорів або їх аналогів. Це свідчить про високу ступінь імовірності схилення їх до вживання наркотиків. Малоймовірно, що бажання вжити наркотик у новачків виникло спонтанно, самостійно, без прямого або непрямого впливу сторонніх осіб. Тому, оперативним підрозділам слід встановлювати територіальні осередки кількісного збільшення розповсюдження наркотиків і спрямовувати роботу всіх сил ОРД на виявлення осіб, які схиляють до вживання наркотиків та розповсюджують їх. Обов’язково слід провести відповідні оперативно-розшукові заходи стосовно осіб, які вперше вжили не лише наркотики, прекурсори та їх аналоги, а й одурманюючі речовини або галюциногени. Дуже часто інспіратори спочатку пропонують вжити легальні лікарські препарати або одурманюючі чи галюциногенні речовини, а вже після того як особа втягнеться в процес їх вживання і потрапить в психологічну залежність їй пропонуються наркотики.

Наступним методом, який дозволяє виявити факти схиляння особи до вживання наркотиків є моніторинг мережі Інтернету. Процес збору інформації з мережі Інтернету можливо поділити на дві групи: 1) збір інформації щодо електронних повідомлень та надісланих файлів; 2) збір інформації з web-сайтів.

Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок, що web-сайти переважно використовується у напрямку надання інформації про наркотики, для обізнаності у їх різновидах та способах вживання, з описанням характеру їх впливу на відчуття і сприймання людини; із зазначенням наслідків впливу наркотиків на стан здоров’я. Деякі сайти містять інформацію про субкультуру наркоманів, розшифровують значення жаргонних слів, наводять приклади способів утаювання факту вживання наркотиків. Слід зазначити, що така поінформованість користувачів Інтернету про наркотики, такий масив інформації про них та способи їх використання може задіяти психологічні механізми «зворотного ефекту». Завдяки прихованому впливу на свідомість, по суті, в Інтернеті здійснюється популяризація наркотичних засобів. Наприклад, у створених сайтах з пропагандою невживання наркотиків («Наркотикам – ні» – офіційна ідея) існують форуми, в яких висловлюються приклади «чудового впливу» наркотиків на творчу діяльність людини (художник намалював шедевр…, поет створив нерукотворний пам’ятник…, композитор шлягер…, а Шерлок Холмс розкрив злочин…), або містяться особисті цитати форумістів: «я спробував…, прикольно!» «чудово повеселились в компанії з екстазі», «флора не страшна, бійся синтетики» тощо. Таким чином у свідомість людини закладається альтернатива судженням: «наркотик – шкода», «наркотик – смерть». Через цю альтернативу спочатку зароджується зацікавленість цією тематикою, а потім може виникнути бажання порушити табу. Ось чому власники, адміністратори та модератори таких сайтів повинні бути у полі уваги оперативних підрозділів БНОН МВС України.

Завдяки мережі Інтернету трапляються випадки збуту наркотичних засобів (вказівки на місця, де їх можливо придбати, ознаки контактерів та способи оплати тощо). Значно менший відсоток можливостей Інтернету використовується саме з метою схилення певної особи до вживання наркотичних засобів. Диспозитивна частина статті 315 КК України передбачає адресні дії (індивідуальну спрямованість) щодо схилення до вживання наркотиків тільки конкретної особи або декількох конкретних осіб. Неперсоніфіковані дії з приводу зародження у іншій особі бажання вжити наркотик або прекурсор будуть кваліфікуватися за іншою статтею Кримінального кодексу України. Безумовно, це ускладнює процес виявлення інспіраторів, оскільки потребує втручання у приватне спілкування. Але, законодавство дозволяє у межах оперативного пошуку (без дозволу суду) отримувати інформацію з Інтернет-форумів, у яких листування виставлено для загального доступу. У цьому випадку буде доцільним використовувати відомий метод – «ловля на живця», послуговуватися добровільною допомогою громадян, застосовувати агентурний метод.

Для опрацювання інформації з мережі Інтернету необхідно переконатися у певних фактах та здійснити деякі заходи, які пов’язані з потребою встановлення окремих обставин злочину, а саме:

1)    слід з’ясувати чи було раніше відомо про противоправну інформацію, яка розміщена на web-сайті, і чи не розпочато з цього приводу кримінальне провадження;

2)    встановити чи є інформація, яка міститься на web-сайті злочином, передбаченим ст. 315 КК України. (Варто враховувати, що зміст інтернет-сторінок може змінитися у будь-який час);

3)    здійснити фіксацією кримінальної інформації, яка міститься на моніторі. Для цього необхідно: 1) вивести на печать принтера зображення з екрану монітора; 2) інформацію (зображення на моніторі) з сайту слід перенести на відповідний електронний носій (наприклад на CD-ROM, або USB флеш-накопичувач); 3) можливо сфотографувати зображення на моніторі; 4) задокументувати вчинені дії з описанням змісту протиправної інформації, з зазначенням електронної адреси інтернет-сторінки на якій ця інформація розміщена. Потрібно враховувати, що злочинці можуть обмежувати часові межи своїх повідомлень та видаляти їх. Окрім цього існує певне обмеження часу, який відводиться для збереження провайдерами інформації про електронні протоколи сайту;

4)    вжити заходів щодо встановлення фізичної адреси комп’ютера з якого відбулась передача інформації, спрямованої на схилення певної особи до вживання наркотичних речовин. Для цього слід використовувати протоколи передач. У цих протоколах чітко фіксується механізм того, як передається інформація особі, яка її приймає. Основним протоколом є TCP/IP (Transmission Control Protocol / Internet Protocol). У кожній Інтернет службі існує власний, встановлений стандарт протоколу. Для того, щоб злочин було виявлено та розслідувано необхідно докладно вивчати протоколи передач інформації, а також аналізувати організаційну структуру, у якій зазначається питання про накопичення (проміжної) інформації, чи здійснюється воно взагалі, і що повинен зробити користувач, для отримання інформації про вживання наркотиків.

Після з’ясування місця знаходження комп’ютера, з якого надійшла інформація злочинного характеру, необхідно приступити до встановлення особи, яка безпосередньо передавала цю інформацію. Виявлення цієї особи можливо здійснити шляхом проведення оперативної комбінації, оперативної установки або використовуючи захід особистого пошуку. Окрім цього слід встановлювати особу, яка схилялась інспіратором до вживання наркотиків та здійснювати стосовно неї оперативну установку.

Виявити злочини, передбачені статтею 315 КК України та з’ясувати деякі обставини їх подій (встановити інспіратора, потерпілого, свідків, дізнатись про способи злочинних дій тощо) можливо завдяки перегляду цифрових записів відео спостережень, які здійснювались у місцях загального доступу. До речі, цей метод повсюдно поширений за кордоном і вельми вдало використовується поліцією інших держав. Суть застосування цього методу полягає в знанні двох ключових аспектів. По-перше, необхідно знати осередки злочинів (ділянки місцевості, об’єкти нерухомості) в обстановці яких здійснюється схиляння до вживання наркотиків. По-друге, необхідно знати вербальні та невербальні способи спонукання до вживання наркотиків, в тому числі і законспіровані.

У своїй діяльності нарко-інспіратори використовують психолінгвістичні «мотиваційні спонукачі», які викликають бажання або згоду особи вжити наркотичний засіб. Здійснюється це за допомогою формулювання певних фраз або жестів. Саме на це слід звертати увагу при перегляді записів відеоспостереження. При формулюванні таких фраз часто використовуються жаргонні слова, які відомі не всім особам. У кожному регіоні України можуть бути свої, специфічні значення певних слів або жестів, які використовуються серед осіб, які вживають наркотики, одурманюючі речовини або галюциногени. Навіть в одному населеному пункті (переважно у мегаполісах) можуть вживатись різні за значенням слова та використовуватися різні за смислом жести. Тому, при перегляді відеозапису буде доцільним залучати осіб, обізнаних у місцевих комунікаціях індивідуумів, які збувають чи вживають наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги. З приводу того, що більшість відеозаписів з міст загального доступу не супроводжується звуком слід зазначити, що існують комп’ютерні програми (наприклад Real Speaker Lab), які можуть розпізнавати слова по артикуляції (за формами рухових навичок мовних органів). Крім того до зорового розпізнавання мови можуть залучатися глухонімі, оскільки вони мають таку спроможність, сурдопедагоги та логопеди.

Виявити злочини, передбачені ст. 315 КК України, можливо завдяки збору відомостей про окремі факти, які з певною часткою ймовірності можуть мати каузальний зв’язок зі злочином, який виявляється. По суті, для виявлення якихось злочинів треба створювати фактологічну базу оперативного пошуку. Процес виявлення злочинів повинен супроводжуватися пошуком, збором і аналізом фактологічних релевантних даних. Під фактологічними релевантними даними розуміється сукупність відомостей про факти (реальні події, випадки, ситуації, явища), які дають підстави висувати версії про вчинення латентного злочину або про ймовірність вчинення злочину в майбутньому. Структура оперативно-пошукової фактології в контексті до виявлення злочинів, передбачених ст. 315 КК України, повинна засновуватися на фактах-подіях та фактах-ситуаціях. Факт-подія є категорією для гіпотетичного мислення, а факт-ситуація – категорія для оцінки ризиків вчинення злочину.

Факт-подія – випадки, які відбулися у реаліях життя, зокрема вчинення деліктів, які мають/можуть мати кореляційний зв’язок зі злочином, передбаченим ст. 315 КК України. Наприклад:

1)    факт вживання наркотику перший раз у житті – може свідчити про імовірність психологічного впливу нарко-інспіратора;

2)    факт рецидиву вживання наркотику або факт повторного добровільного звернення до лікаря-нарколога – може свідчити про здійснення на особу стороннього впливу, зокрема з боку нарко-інспіраторів;

3)    факт продажу наркотичного засобу особі, яка не вживає наркотики – дає підстави вважати, що особа, котра придбала наркотик була схилена до вживання наркотичних засобів або що вона буде його пропонувати іншій особі, а можливо й схиляти її до вживання;

4)    факт збуту наркотичного засобу – може обумовлюватися попереднім схиленням певної особи до вживання наркотиків.

Факт-ситуація – сукупність об’єктивних умов, які створюють неочевидні та неоднозначні відносини, обстановку, яка спонукає до дій і обумовлює невизначеність їх результатів з імовірністю ризиків вчинення злочину, передбаченого ст. 315 КК. Наприклад:

1)    поява в колі спілкування неповнолітніх, осіб, які старші за віком на 5 і більше років або раніше судимих;

2)    перебування наркоманів у колі осіб, які не вживають наркотики;

3)    один з членів сім’ї став вживати наркотики;

4)    перебування особи в стані глибокої депресії, схильність людини до суїциду;

5)    наявність у особи захворювання, яке супроводжується виснажливими болями або болями психогенного характеру тощо.

Факт-подія є підставою для здійснення ОРД на предмет виявлення злочинів, передбачених ст. 315 КК. Факт-ситуація є підґрунтям для застосування заходів попередження злочинів у сфері обігу заборонених речовин і одночасно приводом для виявлення фактів схилення особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

На підставі вище викладеного можливо зробити висновок, що основними методами, які доцільно використовувати оперативним підрозділам під час виявлення фактів схиляння особи до вживання заборонених речовин є:

-         визначення імовірних джерел інформації та об’єктів оперативної уваги;

-         розпізнавання інспіраторів та спостереження за ними;

-         вивчення і аналіз певних документів;

-         моніторинг мережі Інтернету;

-         перегляд цифрових записів відеоспостережень, які здійснювались у місцях загального доступу;

-         створення фактологічної бази оперативного пошуку.

Використання вказаних методів можливо здійснювати у межах проведення оперативного (ініціативного) пошуку, при здійсненні особистого пошуку та при організації роботи негласних штатних та позаштатних працівників. Ці методи не можуть заміняти оперативно-розшукові заходи, вони є лише організаційним способом дій, які вчиняються під час здійснення заходів, які передбачені законодавством.

Перспективність подальших наукових розробок з даної тематики вбачається у встановленні злочинних хитрощів і вивертів, які дозволяють правопорушникам залишити злочини непоміченими, робити їх латентними, а самим ухилитися від кримінальної відповідальності.

 

Список використаних джерел:

  1. Конвенция ООН о борьбе против незаконного оборота наркотиков. Справка [Електронний ресурс] / Риановости. – Електрон. дані, 2014. – Режим доступу: http://ria.ru/beznarko_law/20111110/485448766.html, вільний. – Заголов. з екрану. – рос. мова.
  2. Башта І. І. Виявлення та документування наркоділків, які займаються розповсюдженням наркотичних засобів у місцях проведення дозвілля: методичні рекомендації / І. І. Башта, М. В. Ващук, А. Г. Скибінський // Бюлетень з обміну досвідом роботи: науково-практичне видання, додаток № 2/2006. – К. : ВПЦ при МВС України, 2006. – 68 с.
  3. Виявлення та ліквідація лабораторій із нелегального виготовлення синтетичних наркотиків: метод. реком. / О. М. Стрільцов, Д. Й. Никифорчук, О. П. Замошець та ін.; за ред. О. М. Джужі. – К. : КНУВС, ДБНОН, 2008. – 48 с.
  4. Кириченко О. В. Методика виявлення та документування злочинної діяльності осіб, які розповсюджують наркотики з використанням всесвітньої мережі Інтернет [Текст] : метод. рек. / Кириченко О. В. [та ін.] ; Рада нац. безпеки і оборони України, Міжвідом. н.-д. центр з проблем боротьби з орг. злочинністю при Раді нац. безпеки і оборони України. – Київ : [б. в.], 2014. – 52 с.
  5. Курілов Г.М. Криміналістична характеристика та особливості виявлення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом товарів в Україні [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Г. М. Курілов; Акад. адвокатури України. – К., 2013. – 16 с.
  6. Науменко О. І. Виявлення та попередження злочинів і правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків: метод. реком. / А. В. Науменко, А. Г. Скибінський, В. А. Волощук // Бюлетень з обміну досвідом роботи: науково-практичне видання, додаток № 9/2004. – К. : МВС України, ДБНОН, 2004. – 30 с.
  7. Сачко О. В. Безпосереднє виявлення та дослідча перевірка фактів незаконного обігу наркотичних засобів : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / О. В. Сачко; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. – Д., 2012. – 20 с.
  8. Аркуша Л. І. Основи виявлення та розслідування легалізації доходів, одержаних у результаті організованої злочинної діяльності [Текст] : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Л. І. Аркуша; Нац. ун-т “Одес. юрид. акад.”. – Одеса, 2011. – 40 с.
  9. Босхолов С. С. Латентные преступления против личности: общая характеристика и методы выявления: учебное пособие / С. С. Босхолов. – Минск : МнВШ МВД СССР, 1984. – 52 с.10. Ковалкин А. А. Латентная преступность и ее выявление ОВД: учебное пособие. – К. : КВШ МВД СССР, 1985. – 96 с.11. Макаров П.О. Виявлення осіб і фактів, що представляють оперативний інтерес для органів внутрішніх справ: Лекція. / П. О. Макаров. – Сімферополь : КЮІ НУВС, 2004. – 18 с.
  10. Цимбал Г. П. Взаємодія як умова забезпечення виявлення і розслідування податкових злочинів: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Г. П. Цимбал ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2005. – 19 с.
  11.  Словари и энциклопедии на Академике [Електронний ресурс] /Академик. – Електрон. дані, 2014. – Режим доступу: http://dic.academic.ru/searchall.php, вільний. – Заголов. з екрану. – рос. мова.
  12. Словник української мови – онлайн-версія: Академічний тлумачний словник [Електронний ресурс] / Webmezha. Електрон. дані, 2014. – Режим доступу: http://sum.in.ua/, вільний. – Заголов. з екрану. – укр. мова.

Количество просмотров публикации: -

© Если вы обнаружили нарушение авторских или смежных прав, пожалуйста, незамедлительно сообщите нам об этом по электронной почте или через форму обратной связи.

Связь с автором публикации (комментарии/рецензии к публикации)

Оставить комментарий

Вы должны авторизоваться, чтобы оставить комментарий.